Громадські слухання щодо обрання меморіального проєкту на честь загиблих військових не відбулися

Фото: громадські слухання у кінотеатрі, 3 травня 2025 року. Навіть для ухвалення загального рішення (резолюції) - взяти до відома усі запропоновані проєкти теж бракувало голосів: проголосували тільки 23 людей. Відтак остаточне рішення щодо обрання меморіального проєкту і місця увічнення пам'яті загиблих військових ухвалюватиме сесія Канівської міської ради. Незважаючи на те, що офіційно громадські слухання не відбулися, там виступали із своїми пропозиціями мешканці Канева, представники родин загиблих військових. Є сподівання, що озвучені на заході деякі пропозиції, пізніше будуть втілені. Зі слів Володимира Святелика, можна буде поставити інтерактивний екран, як додаток до одного з проєктів. Ідею встановлення інтерактивного екрану пропонувала Наталія Чупилка та інші учасниці заходу. «Особистості Канева» пропонують читачам скорочений варіант виступів учасників і учасниць заходу.

Фото: керівниця ветеранського простору «Патріот» Наталія Чупилка. Володимир Святелик: - Згідно розпорядження міського голови, був відведений певний час для того, щоб люди могли надати свої проєкти в управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Канівської міської ради. Цей час закінчився 2 травня. Отже, на 2 травня 16.00 в управлінні, яке збирало пропозиції щодо проєктів, було 4 варіанти. Сьогодні ми разом маємо подивитися і обговорити ці проєкти, ухвалити резолюцію. Якщо жоден із чотирьох проєктів сьогодні не буде підтриманий, тоді 2 проєкти, які отримають найбільшу кількість голосів, у подальшому знову виноситимуться на розгляд громади. Тоді серед цих двох проєктів будемо визначати переможця. У нас сьогодні 2 завдання: визначитися з проєктом і локацією – де саме це має бути.

Фото: мешканець Канева Юрій Гамалій. Юрій Гамалій: - Товариство, у мене є пропозиції до регламенту, який нам запропонував Володимир Святелик. Я повільно прочитаю запропонований нам порядок денний і потім спробую пояснити, що там треба змінити. Про обрання для реалізації проєкту Меморіалу, на честь воїнів загиблих за свободу, Незалежність та територіальну цілісність України під час російської повномасштабної збройної агресії. Товариство, а як же Анатолій Чупилка, Андрій Петрушенко, які загинули до повномасштабної агресії. Вони сюди не потрапляють? Думаю, що після слів «цілісність України», треба ставити крапку. Слова «російська повномасштабна агресія» треба прибрати. Думаю, що ніхто не буде заперечувати. І друга пропозиція. Спочатку прочитаю останній абзац із статті про громадські слухання, яка опублікована на сайті міської ради. З проєктами Меморіалу, ескізами, візуалізаціями, технічною документацією, кошторисами, архітектурною прив’язкою до місцевості можна ознайомитись в управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області. Товариство, щоб докладно ознайомитися з проєктами, я двічі приходив у згадане управління. Перший раз мені сказали, що у них нічого немає. Запропонували подивитися 3 фото, які були без конкретного місця. Незрозуміло було, де знаходиться локація? Другого разу мені показали 4 варіанти, з яких один незрозуміло, де знаходиться. У жодному із запропонованих варіантів не було кошторису. Щоб був кошторис, треба вже мати проєкт, який можна порахувати. Я пропрацював усе своє трудове життя інженером-конструктором і тому, вважаю, що тут варто говорити про тактико-технічні дані. Зважаючи на це, пропоную інакше сформулювати порядок денний: прибрати «про обрання для реалізації проєкту». Замість цього поставити «для обрання тактико-технічних даних» і далі за текстом. Пропоную працювати у цьому напрямі, визначитися з проєктом і потім можливо ще раз треба зібратися, щоб остаточно узгодити усі нюанси. Наразі люди схиляються до обрання однієї із двох локацій. Перша локація - пагорб Слави біля Успенського собору. Друга локація - центр міста біля каплички.

Фото: Малюк Наталія, мама загиблого військового. Володимир Святелик: -Надійшла пропозиція від Юрія Гамалія щодо зміни назви порядку денного. Зважаючи на пропозицію Юрія Гамалія, пропоную прибрати з порядку денного слово повномасштабна – таким чином проєкт буде враховувати 2014 рік. Отже остаточна назва порядку денного: про обрання для реалізації проєкту Меморіалу, на честь воїнів загиблих за свободу, Незалежність та територіальну цілісність України під час російської збройної агресії.

Міський голова Ігор Ренькас: - Щодо другої пропозиції Юрія Гамалія змінити порядок денний, поставити фразу «для обрання тактико-технічних даних». Думаю, що формулювання тактико-технічна характеристика більш підходить для технічних проєктів. На заводі «Магніт», де працював Юрій Андрійович Гамалій, дійсно, часто вживали цей термін, оцінюючи військову техніку. В архітектурі немає такого поняття, як тактико-технічна характеристика. В архітектурі оперують терміном «містобудівні умови та обмеження» - так написано в законі. Хочу нагадати, що ми зараз не визначаємо проєкти – їх ще немає. Якщо немає проєкту, то відповідно немає і кошторису. Кошторис рахують тоді, коли вже є проєкт відповідно до містобудівних умов та обмежень. Є пропозиції і локації. Наразі є дві основні локації. Щодо назви: мова йде не про Меморіал, а про Алею Слави. Меморіал, на мій погляд, більш «потужне» поняття. У Каневі є Меморіал на честь воїнів загиблих у Другій Світовій війні. Ми сьогодні визначатимемо місце для Алеї Слави.

Фото: Катерина Чупилка, мама загиблого військового. Ексміністр Міністр культури та туризму у 2005–2006 рр. Ігор Ліховий: - Шановне товариство, сьогодні ми можемо говорити тільки про локації. Проєкт прив’язують до конкретної локації. Потім вже з проєктом працюють архітектори.

Фото: ексміністр Міністр культури та туризму у 2005–2006 рр. Ігор Ліховий. Юрій Гамалій: - Те про що говорили Ігор Ліховий та Ігор Ренькас – за змістом дуже близьке до моєї пропозиції. Нам треба поставити завдання перед фахівцями, які далі розроблятимуть проєкт. Ми сьогодні не зможемо ухвалити будь-який проєкт. Мова йде про локацію. Для мене важливо, щоб проблема розв’язувалася. Не буду затягувати громадські слухання, проте сам міський голова зауважив, що термін Меморіал у порядку денному неточний. Я знімаю свою другу пропозицію – нехай порядок денний залишається, як його раніше сформулювали. Проте звертаю вашу увагу на те, що назва порядку денного непродумана і несформульована, як слід.

Фото: символічний візуалізований проєкт «Серце України», який запропонувала Ольга Зоріна, дружина загиблого військового. Керівниця ветеранського простору «Патріот» Наталія Чупилка: - Пропоную у центрі міста поставити не банери кожному загиблому захисникові, а інтерактивний екран. Він постійно транслюватиме фото і відео загиблих захисників. Це буде екран, де буде розміщена інформація про захисників, у тому числі зниклих безвісти. Наразі цей проєкт уже втілює у потягах державна компанія «Укрзалізниця». Одна з переваг цього проєкту в тому, що він буде цікавий молоді. Ще одна перевага екрану– він не буде на сонці вигоряти, як звичайний банер. Щодо локації біля каплички. Ми не знаємо скільки ще триватиме війна. Тому локація біля каплички, на жаль, територіально обмежена.

Фото: спеціаліст відділу культури міської ради Костянтин Андрієнко. Малюк Наталія, мама загиблого військового: - Не будемо сьогодні тут говорити про Меморіал. На мою думку, Меморіал можна створювати тільки після закінчення війни. Зараз мова йде про Алею Слави. Ніяких фільмів, телевізорів і екранів нам не треба. Підійшла людина до екрану, блискавично інформація промайнула – і все забудеться. Нам треба Алея Слави. Я прийшла у це місце і бачу одночасно всіх героїв. Робити Алею Слави треба тільки у центрі міста. Якщо влада не хоче у центрі міста робити Алею Слави, то як варіант є ще майданчик, де раніше встановлювали ялинку. На жаль, там зараз смітник. Проте це місце можна прибрати від сміття і впорядкувати.

Фото: отець Сергій. Працівниця міського будинку культури Оксана Кириченко: - Бачу, що тут сидять жінки, які підтримують ідею розміщення Алеї Слави біля каплички. Я хотіла б почути від цих жінок чіткі аргументи – чому саме біля каплички? Коли я сюди йшла, то сподівалася на конструктивний діалог. Я не підтримую ідею розміщення Алеї Слави біля каплички і ось чому. Там постійний рух машин, що створює небезпеку для дітей. Як працівниця міського будинку культури проводжу на цій локації багато заходів і знаю, яка там атмосфера. Прийшла заплакана дружина або мама, наступає хвилина мовчання, кладуть квіти, а навколо постійний рух машин, який руйнує необхідну атмосферу. Ця спокійна атмосфера є на горі біля Успенського Собору – проте вам це місце не подобається. Малюк Наталія, мама загиблого військового: - Я вам скажу чому ми хочемо біля каплички. Наші військові потрібні живим людям. Військові мають жити серед живих. Для тишини і спокою є кладовище. Нехай тут буде шум, бігають дітлахи – це все нормально.

Фото: секретарка міської ради Оксана П’яткова Ольга Зоріна, дружина загиблого військового: - Хочу показати вам на екрані символічний візуалізований проєкт «Серце України», який розташований на «Південному» вокзалі у Києві. Вгорі пульсуючого серця написано Дмитро Мотузко (Туман) – це мій чоловік. Не відхиляйте, будь ласка, цифровий формат і екрани. Катерина Чупилка, мама загиблого військового: - Я живу в Каневі з 1972 року. Мене сьогодні зареєстрували, але чомусь не знайшли в списках. Алея чи Стіна Пам’яті мають бути в людному місці. Мене вражає Стіна Пам’яті у Черкасах біля будівлі соціального захисту. Там якісні таблички, стоять зроблені з гільз вази, постійно нові квіти, чистота і порядок. Спеціаліст відділу культури міської ради Костянтин Андрієнко: - Я за продовження дерусифікації і деколонізації радянських наративів на місці, яке має тисячолітню історію. Ми маємо продовжувати традиції ближче до української церкви, де починався останній шлях Кобзаря. Це локація Дніпрова гора, Меморіал Слави. Отець Сергій: - Моя пропозиція: розмістити Алею Слави біля дороги Меморіалу Слави неподалік Успенського Собору. Слава Богові, що цю святиню залишив Московський Патріархат. Вірю, що у цьому храмі відродиться українська молитва. Волонтерка Вікторія Дорохова, дружина загиблого військового: - Місце біля каплички недоречне для вшанування пам’яті наших загиблих захисників. Вважаю, що вдала локація знаходиться біля Успенського Собору – про це говорили тут Отець Сергій, краєзнавець Костянтин Андрієнко, Юрій Гамалій. Ірина Береза, дружина загиблого військового: - Ми можемо ще довго говорити, проте якщо не захочемо почути один одного, то і далі продовжуватиметься така беззмістовна дискусія. Алею Слави треба робити на площі Соборній. Секретарка міської ради Оксана П’яткова: - Насамперед я хотіла б дослухатися до родин загиблих військових і врахувати їхню позицію. Проте серед вас узгодженої позиції щодо локації немає: одні хочуть створити Алею Слави тут внизу, а інші – на горі. Коли ми запрошуємо дітей для проведення патріотичних заходів, то тут внизу мало місця. На горі більше місця і відповідно більше можливостей для проведення заходів. Я згодна з тими, хто говорить, що наші предки місце під храм обирали невипадково. На місці, де будували храм, завжди були позитивна енергетика і особлива аура. Деякі жінки говорять, що на локації біля храму мало людей і відповідно не буде кому вшановувати військових. Проте сподіваюся, що Успенський собор найближчим часом відкриється і там буде велелюдно. Там неподалік розміщені школа і садок – ми будемо запрошувати на заходи дітей.

Фото: ветеран АТО Сергій Голдиш. Сергій Голдиш: - У нашій сім’ї загинули 2 військові. Мама підтримує варіант локації у центрі міста. Теща хоче, щоб замість фото на Алеї Слави були ID-коди. Я підтримую варіант локації біля Успенського собору - там наша історія. Влада має прищеплювати дітям любов до історії. Наталія Шевченко, дружина загиблого військового: -Підтримую варіант локації на горі біля Алеї Слави. Можливо врахуємо пропозицію щодо інтерактивного екрану, який можна поставити тут внизу у центрі міста біля каплички. У центрі міста багато людей – цей фактор треба враховувати. Назаренко Роман.