Презентація книги про політичну історію Черкащини

На презентацію прийшли однодумці Олександра Скорини: колишні і нинішні працівники заводу «Магніт», де він у свій час працював, місцеві журналісти, представники влади, волонтери, освітяни, партійці «Свободи» –усі небайдужі люди, які цікавляться історією свого краю.

Фото: Олександр Скорина на презентації дивиться на себе на мітингу. Під час презентації був показаний уривок із більш, як півторагодинного репортажу, на якому зафіксований біля кінотеатру «Канів» велелюдний мітинг, де Олександр Скорина був головуючий. Зняв репортаж у 1990 році на плівкову камеру місцевий громадський активіст Яків Прогнімак. «Особистості Канева» минулого року оприлюднили це архівне відео. «Цього року Олександрі Скорині виповнюється 80 років і ми обов’язково ще відзначимо цю дату», - сказав, відкриваючи захід, товариш автора книги Юрій Гамалій. Зі слів Юрія Гамалія, книга видана коштом знайомих, однодумців Олександра Скорини та благодійників.

Звертаючись до аудиторії, Олександр Скорина розповів, що на прохання Юрія Гамалія (на фото вище) почав писати книгу спогадів ще у 2020 році, проте робота йшла повільно, її довелося переривати декілька разів. Олександр Скорина: «У 2024 році я себе знову мобілізував, щоб завершити цю роботу. З її результатом ви сьогодні можете ознайомитися. Мої спогади складаються з двох частин і охоплюють період початок дев’яностих та двохтисячні роки, коли творилися політичні партії націоналістичного спрямування. У першій частині описую, як ми створювали у Каневі і на Черкащині «Народний Рух України». Друга частина присвячена створенню демократичних угруповань і партій українських націоналістів».

На фото Юрій Гамалій, Олександр Скорина. Зі слів Олександра Скорини, створюючи «Не втрачаймо здобуте», він звертався до знайомих людей, давав їм прочитати шматки написаної роботи і просив долучити свої матеріали, щоб «разом створити історію». Тому, ця книга ще незавершена і є, умовно кажучи, «хребтом», до якого можна долучати спогади інших людей.

Олександр Скорина: «Ви сьогодні можете познайомитися з цим текстом. Можливо, у вас виникнуть власні спогади. Тоді ви можете подискутувати зі мною. Може я щось розумію не так, як ви і ми спільно продовжимо працювати, щоб підготувати більш повну історію прожиту нами. У підсумку ця історія буде написана багатьма авторами, які її творили».

Презентацію доповнювала сформована з фотографій мітингу виставка. Деякі учасники того мітингу прийшли на презентацію. Головний спеціаліст відділу культури Канівської міської ради Костянтин Андрієнко відмітив, що «Не втрачаймо здобуте» Олександра Скорини – це продовження фіксації історії нашого краю, яку раніше залишили у своїх книжках інші талановиті люди. У цьому контексті Костянтин Андрієнко згадав книгу спогадів «Мені щастило на людей» журналіста Володимира Біленка, яка побачила світ у 2023 році завдяки «сподвижникам видавничої справи Павлу Філю і Івану Кугно».

До редагування «Не втрачаймо здобуте» теж долучився журналіст Іван Кугно (на фото вище), який змакетував цю книгу.

Костянтин Андрієнко: «Якщо говорити про Канівщину, то дуже важливо, що Олександр Скорина, окрім важливих подій того часу, написав про ініціатора створення «Народного руху» у Каневі Володимира Петренка, якому за свого життя, на жаль, не вдалося написати книгу. У книзі є вірші вчителя з села Межирич Костянтина Манжули, який, мабуть, ніколи не сподівався, що їх читатимуть люди під час російсько-української війни».

На фото діти, які займаються у літературному гуртку в центрі культури і мистецтв, читають вірші Костянтина Манжули.

Ексміністр Міністр культури та туризму у 2005–2006 рр. Ігор Ліховий подякував Олександру Скорині за його вклад у творення канівської історії. Водночас Ігор Ліховий пошкодував, що у Каневі немає історичного музею.

Ігор Ліховий (на фото вище) звернувся до присутнього на презентації міського голови Ігоря Ренькаса з пропозицією найближчим часом «розглянути на виконкомі питання щодо створення історичного музею в Каневі». Ігор Ліховий: «У Каневі немає історичного музею. Я побачив на мітингу прапор. Де він зараз цей прапор, Олександре Івановичу? (Скорина – Р.Н.) Мабуть, прапор загублено. А який це був би цінний експонат для нашого музею! У Каневі була кіностудія, де працював Валентин Алексєєв. Було знято багато матеріалів. Де вони зараз? Тут є журналісти «Дніпрової зірки». Можна по-різному ставитися до цієї газети. На мітингу її критикують. Проте люди тоді писали листи у цю газету. І це була надзвичайно цікава сторінка нашої історії. Є багато фотографій того часу. Після нас прийдуть наші діти. І тільки з часом вони зрозуміють цінність цих архівів». Учитель фізичної культури школи №4 Олег Підгірний: - На виставці є фото мого батька – він виступає на мітингу близько 10 хвилин. Для нашої сім’ї – це цінний архів. Я вдячній Олександру Скорині, що він тоді провів цей мітинг. Назаренко Роман. Пропонуємо втілювати європейський досвід фінансування медіа, коли читачі самі платять за отриману інформацію. У цьому разі журналісти можуть чесно висвітлювати події, працювати для громади і не залежати від політиків, влади та великого бізнесу. Підтримати роботу журналістів ви можете у розділі «Про нас».