Як переселенці Луганщини налагоджують співпрацю з владою

Анатолія Рижкова можна без перебільшення назвати головним активістом Лисичанська – важко було знайти у місті ще одну таку людину, яка постійно контролювала б місцеву владу, намагалася б публічно розв’язувати місцеві проблеми і одночасно займалася б правозахисною роботою. Анатолій мав свою юридичну фірму, надав юридичні послуги і одночасно займався виробництвом садових меблів та теплиць. У січні 2017 року Анатолій анонсував для своїх читачів у соціальній мережі «Фейсбук» пресконференцію за участю представників добровольчих батальйонів, які почали блокувати торгівлю України з непідконтрольними їй територіями. Після пресконференції у лютому того ж року відбувся круглий стіл «Подолання викликів щодо здійснення торгівельної блокади на Луганщині». Анатолій разом із іншими учасниками цього заходу активно обговорювали виклики транспортної блокади. Круглий стіл висвітлювали місцеві і центральні медіа.

Анатолій Рижков (крайній зліва) з журналістами, місцевими жителями на тренінгу в сєвєродонецькому медіацентрі, 2015 рік. Тема тренінгу: порядок надання міжнародними організаціями допомоги постраждалим від війни територіям. Анатолій критикував прихильників народного депутата Сергія Шахова за їх безпринципність. У 2017 році команда Сергія Шахова у Лисичанську роздавала продуктові набори своїм прихильникам, переважно пенсіонерам, в обмін на їх персональні дані – Анатолій фіксував цей процес на відео. Наприкінці 2017 року Анатолій опублікував допис у «Фейсбуці», у якому порушив проблему переміщеного з окупованого Алчевська в Лисичанськ Донбаського державного технічного університету. У дописі громадський активіст розкритикував роботу Донбаського державного технічного університету. На думку Анатолія, цей виш давав студентам формальні знання. Декілька студентів Донбаського державного технічного університету виступили на телеканалі Верховної Ради і підтвердили невтішний прогноз Анатолія про безперспективність навчання у цьому виші. Потім була публічна дискусія з вченим секретарем Донбаського державного технічного університету Павлом Федиком на телеканалі «Суспільне Донбас». Інформаційне поле навколо цієї проблеми поступово підігрівалося і нарешті відповідним наказом Міністерства освіти і науки Донбаський державний технічний університет було приєднано до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, який знаходився у Сєвєродонецьку. Коли у 2019 році у домівках людей зникла вода тому, що «Луганське енергетичне об'єднання» за борги знеструмило місцевий водоканал, Анатолій зорганізував групу небайдужих місцевих жителів, які із ним пішли до мера розбиратися в ситуації. Вона тоді була настільки напруженою, що у зв’язку з техногенною катастрофою мер міста Сергій Шилін мало не оголосив режим надзвичайної ситуації. Все це було, наче у минулому житті до повномасштабного вторгнення Росії. Лисичанськ зараз окупований російськими військами. Анатолій із своєю сім’єю - жінкою і двома дітьми виїхали у Кропивницький. Тут Анатолій влаштувався юристом у комунальне підприємство. Донька закінчила школу та вступила до київського вишу, син пішов у перший клас на новому місці. Жінка опанувала для себе нову професію і працює перукаркою. Тепер Анатолій найманий працівник і у нього менше вільного часу, ніж, коли він працював на себе у Лисичанську. Незважаючи на це, Анатолій продовжує активно займатися громадською роботою: постійно проводить у «Фейсбуці» онлайн зустрічі із своїми однодумцями. На цих зустрічах Анатолій ділиться з однодумцями своїм юридичним досвідом, дискутує з переселенцями щодо розв’язання проблем у громадському секторі, інформує про нові варіанти будівництва житла. Зважаючи на ситуацію, за якою держава не поспішає розв’язувати житлові проблеми переселенців, Анатолій вважає, що тільки вони самі можуть змінити ситуацію, будуючи житло для себе. За інформацією голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, наприкінці вересня 2023 року в Україні налічувалось 3,7 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Майже у половини з них – близько 47% пошкоджене або зруйноване житло. Спеціалісти ООН попереджають, що ця проблема дедалі поглиблюватиметься. Вони прогнозують, що люди, які найбільше постраждали від війни, під час суворої зими можуть опинитися перед складним вибором — сплачувати за опалення або за інші послуги. У період до березня 2024 року 1,7 мільйона людей потребуватимуть допомоги взимку, особливо в прифронтових областях. Тому Анатолій у своїх зустрічах із однодумцями приділяє житловій проблемі багато часу.

28 листопада цього року відбувся онлайн форум внутрішньо переміщених осіб Луганщини. На форумі були присутні 67 учасників: журналісти, переселенці, представники більшості військових адміністрацій Луганської області, які евакуювалися в Україну після повномасштабного вторгнення. Анатолій був модератором на цій знаковій події, до якої готувався протягом півтора місяця: створив насичену програму, а з технічним забезпеченням допомогли однодумці із партнерської громадської організації. Щоб зібрати представників військових адміністрацій, треба було кожній написати лист і переконати чиновників у важливості форуму для громадянського суспільства.

Доступне житло - найбільш нагальна проблема для переселенців шляхи розв’язання, якої обговорювали учасники форуму. На думку Анатолія, окрім пошуку шляхів розв’язання різних проблем (працевлаштування, відкриття власної справи, реабілітація, отримання грошової і гуманітарної допомоги, психологічна допомога) одне з головних завдань форуму – це установлення комунікацій між місцевими адміністраціями і громадянським суспільством. Ефективно розв’язувати згадані та інші проблеми переселенці можуть тільки у співпраці з органами місцевої влади. І це не просто слова. Присутня на форумі Яна Літвінова, начальниця Старобільської міської військової адміністрації, яка була евакуйована на Львівщину після повномасштабного вторгнення, розповіла про свій досвід пошуку житла. Чиновники Яні Літвіновій сказали, що таких, як вона переселенок у Києві 400 тисяч і нехай ці люди самостійно собі шукають житло. У Львові Яні Літвіновій сказали, що наразі 17 тисяч переселенців, чекають своєї черги на отримання житла. Зважаючи на велику чергу, начальниці адміністрації порадили розв’язувати житлову проблему самостійно. На цьому Яна Літвінова не зупинилася і об’їздила багато громад у Львівській області, шукаючи безкоштовну земельну ділянку під будівництво житла. Проте жодна із громад не могла виділити необхідну земельну ділянку. Пропонували неопалювальні приміщення-коробки без електроенергії, які потребують ремонту. Проте, якщо порахувати вартість виготовлення проєктно - кошторисної документації, то ремонтувати такі коробки немає сенсу. У підсумку Яна Літвінова звернулася до учасників форуму з пропозицією об’єднуватися, щоб разом сформувати дієву стратегію щодо розв’язання проблем переселенців. На форумі був представлений і позитивний досвід. Заступниця начальника Лисичанської міської військової адміністрації Оксана Волошина розповіла, як створювався у Києві на базі Європейського університету гуртожиток для переселенців. Кожний переселенець складає з адміністрацією університету типовий договір, у якому прописані правила проживання, порядок оплати та інші умови. Військова адміністрація за рахунок спонсорів забезпечила переселенців білизною, посудом і меблями. На кожному поверсі тут є холодильники, пральні машини, мікрохвильові печі та інша побутова техніка, яку надали міжнародні організації. Наразі у гуртожитку проживають близько 400 осіб, із яких 100 – це діти і приблизно 30% - це люди похилого віку. Більшості людям похилого віку немає, куди повертатися – вони залишилися самотніми через те, що їх сім’ї виїхали в різні країни або загинули на війні. Військова адміністрація, контактуючи з центром зайнятості, сприяла працевлаштуванню всіх переселенців, які хотіли працювати. Військова адміністрація заохочує до зайнятості людей похилого віку, які за віком і станом здоров’я не можуть працювати. Ці люди печуть пиріжки, плетуть маскувальні сітки, в’яжуть шкарпетки для ЗСУ. У гуртожитку постійно знаходиться сімейний лікар. Найближчим часом біля гуртожитку буде створений культурно-освітній хаб для дозвілля переселенців. Для цього Лисичанська адміністрація звернулася до Департаменту житлово-комунального господарства Києва і чиновники, зважаючи на ситуацію, виділили 250 квадратних метрів площі під будівництво. Адміністрація університету визначила для переселенців фіксовану плату за комунальні послуги літом і зимою у розмірі 1300 гривень у місяць.

Що конкретно пропонує Анатолій Рижков та інші учасники форуму щодо розв’язання житлової проблеми? Насамперед, активно використовувати існуючи закони, які регулюють співробітництво громад у соціально-економічній та інших сферах. Зокрема, Закон України «Про співробітництво територіальних громад» визначає відносини між громадами, у тому числі переміщеними, з метою забезпечення їх соціально-економічного розвитку. Як один із варіантів співробітництва, цей закон визначає механізм, за яким приймаюча громада надає вільне приміщення, а переселенці переміщеної громади виділяють кошти на ремонт цього приміщення. У законі є норма, яка розширює співробітництво громад, дозволяючи передавати об’єкти із державної власності у комунальну. Наприклад, старі покинуті гуртожитки закладів освіти з державної власності можна передавати у комунальну, щоб громада зробила ремонт цього житла і надала його переселенцям. Держава з свого боку допомагатиме громадам фінансуванням – про це написано у статті 16 четвертого розділу Закону. Щодо обсягу державного фінансування, то він може бути визначений відповідною урядовою постановою: порядок державного стимулювання співробітництва визначається Кабінетом Міністрів України – написано у статті 15 четвертого розділу Закону. Для цього на місцях мають бути активні, небайдужі люди, які братимуть участь у написанні регіональних програм із забезпечення житла, ініціюватимуть різні варіанти розв’язання житлових проблем, використовуючи згаданий та інші закони і залучаючи державні кошти і міжнародних організацій. Анатолій відмітив, що наразі Київщина має певний досвід у розв’язанні житлових проблем і закликав представників військових адміністрацій Луганщини співпрацювати з радою внутрішньо переміщених осіб при Київській міській державній адміністрації і групою депутатів цієї адміністрації. У Києві щорічно затверджується програма забезпечення житлом переселенців, яка фінансується з місцевого бюджету. Київські депутати і рада погодилися надавати консультації усім переселенцям, у тому числі із Луганської області, які зацікавлені у розв’язанні житлових проблем. Депутати і рада зацікавлені співпрацювати з тими переселенцями, які особисто братимуть участь у розв’язанні проблем. Тим паче, очолює раду при Київській міській державній адміністрації переселенка, колишня депутатка Слов’янської міської ради Донецької області Ольга Алтуніна, яка добре знає проблеми переселенців. За інформацією Київської міської ради, Департамент будівництва та житлового забезпечення у 2022 році придбав 113 квартир у рамках Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021-2023 роки в частині «Придбання у комунальну власність житла для надання в тимчасове користування, в тому числі внутрішньо переміщеним особам». Анатолій наголошує, що переселенцям, яким не надають земельну ділянку для будівництва житла, слід розв’язувати цю проблему з місцевою владою, активно спираючись на конкретний документ, урядову Постанову №495 від 22 квітня 2022 року «Деякі заходи з формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб». Цій постанові передувало 25 березня 2022 року звернення Президента України Володимира Зеленського, у якому він повідомив, що обласні адміністрації отримали чітке завдання – швидко виділити землю для будівництва тимчасового житла для переміщених осіб. На звернення Президента відреагували обласні адміністрації. На Закарпатті створили «земельний банк» для релокації підприємств і будівництва житла для ВПО. На Львівщині провели облік земельних ділянок, які запропонували територіальні громади під будівництво тимчасового житла для переселенців. Про стратегію розвитку громадянського суспільства у процесах відбудови і відновлення говорили на форумі, який відбувся 5 грудня цього року у столичному комплексі «Мистецький арсенал». Цей 12 форум «Що дасть нам силу» був масштабним: до нього долучилися наживо майже дві з половиною тисячі учасників і понад понад чотири з половиною тисячі учасників онлайн та більш, як 150 спікерів, які знаходилися на 16 локаціях. Організували форум: центр «Єднання», Програма розвитку ООН в Україні, фонд "Відродження" та інші авторитетні міжнародні організації. Керівниця громадської організації «Українська Античність» Наталія Піщуліна під час свого виступу на форумі назвала одну з причин, яка заважає громадянам брати участь у різних ініціативах відбудови і відновлення. Це небажання об’єднатися органи місцевого самоврядування з організаціями громадянського суспільства, місцевим бізнесом і мешканцями громади. Тобто, всеукраїнський форум, як і регіональний форум внутрішньо переміщених осіб Луганщини виявили спільну для українського суспільства проблему - брак комунікації. Тільки об’єднавшись, можна ефективно розв’язувати проблеми. Ця публікація створена в рамках проєкту, що фінансується Міністерством закордонних справ Німеччини для підтримки української незалежної журналістики.

Назаренко Роман.