Смерті матерів і немовлят у лисичанській лікарні - випадковість чи злочинна недбалість лікарів? Частина I

Постраждалі жінки. Кожний випадок смерті мами і її дитини – це людські трагедії. На мій запит щодо статистики смертності матерів ї їх немовлят в Україні державна установа «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я» повідомила, що у 2020 році у віці до одного року померли 2006 дітей, у 2021 – 1992 і у 2022 – 1522 дитини.

У соціальній мережі «Фейсбук» жителька Лисичанська Тетяна Бурлака написала емоційний допис. У ньому Тетяна описала, як унаслідок патологічних пологів у неї на четвертий день померла дитина. Трапилося це в 2019 році у міській лікарні імені Тітова міста Лисичанська.

У 39 років на 33 тижні вагітності Тетяна готувалася до пологів. Вона чекала на другу дитину. Раптом у Тетяни почав боліти живіт, підвищилася температура. Жінка зателефонувала до гінекологині, у якої проходила огляд і спитала до якого лікаря звернутися? Гінекологиня направила Тетяну у відділення патології вагітних міської лікарні імені Тітова. Там лікарі оглянули Тетяну, відхилень у вагітності не виявили. Інтуїція Тетяні підказувала, що причини болю слід шукати не у можливій патологічній вагітності, а хворобах внутрішніх органів. За результатами проведеної того дня ультразвукової діагностики (УЗД) черевної порожнини, у Тетяни було виявлено застій жовчі в жовчному міхурі. Інших відхилень лікарі не виявили. Далі Тетяну направили до гастроентеролога. Він оглянув її, виписав препарати для нормалізації шлунково-кишкового тракту. Наступного дня Тетяні стало трохи краще і їй дозволили сходити додому. Ще через два дні лікарі, вважаючи, що Тетянині аналізи у нормі, виписали її. Тетяна побула вдома близько тижня, але їй не стало краще. У жінки підвищилася температура - 37,5. Пологи планувалися на 9 липня. Щоб уникнути різних ускладнень, Тетяна 4 червня знову звернулася до відділення патології вагітних. «У відділенні мене дивилися кілька лікарів, - розповідає Тетяна. - Один із них натиснув на живіт - не пам'ятаю, як медичною мовою називається ця процедура – і сказав, що є підозра на апендицит». Після цього Тетяну, яка була на 34 тижні вагітності повезли у хірургічне відділення. Там жінку оглянули акушер та два хірурги. Зробили УЗД і знову лікарі відхилень не побачили. Було 20 годин. Лікарі радилися між собою, що робити з жінкою - відправити її до пологового відділення або продовжити спостереження у хірургії. Медсестра, яка доглядала Тетяну, порадила їй прийти на прийом до завідувача хірургічним відділенням Андрія Щербахи – він точно визначить чи є апендицит. Андрій Щербаха приймав щодня із 8 до 14.30. Тетяні було погано і вона рішила чекати ранку. О другій годині ночі Тетяна прокинулася від гострого болю в ділянці живота. Два хірурги, які раніше дивилися Тетяну і не могли встановити діагноз, запропонували їй потерпіти до ранку. Час ніби зупинився для Тетяни. Жінка пробувала вибрати положення, за якому їй було б не так боляче. О третій годині Тетяні стало нестерпно боляче - попросила зробити знеболюючий укол. Хірурги знову оглянули жінку, покликали акушера, гінеколога та разом почали радитись, що робити далі. О 6 ранку приїхала заступниця головного лікаря, завідувачка пологовим будинком Світлана Голубцова. Лікарі рішили перевезти Тетяну до пологового будинку. Погане самопочуття матері передалося плоду: лікарі визначили, що у нього прискорене серцебиття. Щоб врятувати дитину, лікарі рішили робити кесарів розтин. О 8:15 Тетяну повезли на операційний стіл. Народилася дитина на сорок днів раніше визначеного строку. Неонатолог у дитини діагностував вроджену пневмонію. Як потім сказав Тетяні один із лікарів, пневмонія була викликана «катастрофой в животе». Стан дитини був тяжкий, лікарі намагалися врятувати її життя, але 9 червня вона померла. Лікарі встановили діагноз лише під час операції. У медичній картці написано, що в Тетяни «абсцесс забрюшинного пространства». Як пояснили Тетяні лікарі, щоб гній від абсцесу не поширився на статеві органи, частину їх під час операції видалили – дітей у жінці більше не буде. Тетяна звинувачує в цій ситуації лікарів, які вчасно не установили правильний діагноз. Коли у Тетяни раптом вночі виникла гостра біль у животі, чергові лікарі не викликали досвідченого завідувача хірургічним відділенням Андрія Щербаху, щоб він оглянув жінку. Лікарі чекали ранку, відправили Тетяну у пологове відділення, але і там їй не надали своєчасну допомогу. Час був втрачений, стан плода погіршувався. «Пізніше Андрій Щербаха, - ділиться Тетяна, - «не для камери» сказав, що якби мені у відділі патології правильно установили діагноз, то все було б по-іншому». У жінки був абсцес, якій потрібно було своєчасно видалити. Тетяна втратила час, абсцес почали видаляти запізно під час кесаревого розтину. Лікарі свою вину не визнають. Тетяна і її чоловік Михайло проаналізували ситуацію й дійшли висновку, що смерть дитини сталася через недбале виконання лікарями своїх професійних обов'язків. Наступного дня після смерті дитини Михайло написав заяву до поліції, яка зреагувала на смерть дитини і відкрила кримінальне провадження. Наразі слідче управління Нацполіції у Луганській області розслідує кримінальне провадження за ч.1 ст.140 Кримінального кодексу України - неналежне виконання працівниками хірургічного відділення міської лікарні імені Тітова своїх професійних обов’язків, що спричинило смерть дитини Тетяни Бурлаки. Щоб з’ясувати подробиці досудового слідства, журналіст «Особистостей Канева» направив запит у 2023 році до слідчого управління Нацполіції у Луганській області. Нижче відповідь Нацполіції.

«Оскільки журналіст не є стороною у зазначеному кримінальному провадженні, надати йому інформацію щодо етапу досудового розслідування неможливо», - написав у відповіді заступник начальника підполковник поліції Георгій Матвєєнко.

На цьому етапі можна було б завершувати опис того, що сталося з Тетяною Бурлакою і чекати результатів досудового слідства. Потерпілі сподіваються, що слідство буде проведено якісно, неупереджено і в підсумку вони дочекаються справедливого вироку. Проте чи дочекаються? У коментарях до допису Тетяни Бурлаки є багато жінок, які постраждали у міській лікарні імені Тітова. Проте мало, хто з жінок наважуються про це розповісти публічно і лише одиниці готові йти в суд, щоб захистити свої права. «У 2016 році в мене під час родів помер хлопчик у Лисичанську. На жаль, у лікарні були байдужі лікарі», - поділилася своїм болем у коментарях під постом Тетяни Бурлаки ще одна постраждала жінка Юлія Олександрівна. Проте поспілкуватися у відеорежимі або телефоном з Юлією Олександрівною мені не вдалося - жінка не захотіла про це говорити. Вона у «Фейсбуці» висловила сумнів щодо доцільності мого журналістського розслідування, мотивуючи це тим, що Лисичанськ зараз окупований, лікарів, які там працювали вже не знайти, українського суду немає, пройшло багато часу і головне – дитину вже не повернути… Зробити запит у лікарню імені Тітова і перевірити інформацію Юлії Олександрівни про померлого хлопчика мені не вдалося, тому що Лисичанськ зараз окупований російською армією. У Марії Ткаченко дитина у лікарні померла у 2007 році. Як і більшість постраждалих жінок Марія спочатку не хотіла нічого розповідати, пояснюючи це тим, що вона не бачить сенсу у розслідуванні – нічого не зміниться. Проте згодом Марія погодилася зі мною, що суспільству треба розповідати про цю проблему. Якби причини материнської смертності обговорювалися у медіа, то був би широкий розголос цієї проблеми. Тоді у суспільстві панувала б відповідна атмосфера і жінки розуміли б, що їх здоров’я у лікарні залежить не від випадку, а кваліфікованого лікаря, який у разі неналежного виконання своїх обов’язків нестиме відповідальність згідно закону. З Марією я спілкувався у відеорежимі – після окупації у 2022 році російською армією Лисичанська жінка переїхала у Харків. На окупованій території у жінки залишилися документи, які могли б підтвердити діагноз померлої дитини. Зробити запит у лікарню, яка залишилися на окупованій території і перевірити інформацію Марії про померлу дитину, мені не вдалося. Марія сподівається, що розказана нею по пам’яті історія, допоможе іншим жінкам зберегти своє репродуктивне здоров’я і уникнути смерті новонародженої дитини. Як і кожна жінка Марія хотіла мати дітей. Марія хворіла на цукровий діабет і у зв’язку з цим переживала, що хвороба може позначиться на вагітності і здоров’ї майбутньої дитини. Жінка жила у Новодружеську неподалік Лисичанська, де відвідувала гінеколога. Він запевнив Марію, що вона може планувати вагітність, все буде добре і пологи будуть без ускладнень. Коли Марія завагітніла, гінеколог змінив свою позицію і декілька разів пропонував жінці зробити аборт. Марія відмовилась робити аборт і звернулася в обласну лікарню в Луганськ, сподіваючись, що там рівень кваліфікації лікарів вище і вони нададуть кваліфіковану допомогу. У обласній лікарні жінка побула на обстеженні близько місяця, лікарі запевнили її, що хворі на цукровий діабет пацієнтки народжують здорових дітей шляхом кесаревого розтину - не треба хвилюватися. Марія готувалася на певний строк до операції кесарів розтин. Проте вчасно попасти в обласну лікарню Марія не змогла – у неї почалися передчасні пологи. Жінці треба було терміново робити кесарів розтин. Стан Марії був складний, місцеві лікарі не наважились її везти у Луганськ. У січні 2007 року на 29-му тижні вагітності Марію із Новодружеська привезли у гінекологічне відділення міської лікарні ім. Тітова. Марії тоді було неповних 17 років. Кесарів розтин робила гінекологиня Світлана Голубцова – вона ж у 2019 оперуватиме Тетяну Бурлаку. «Під час операції, коли лікарі проводили анестезію, - згадує Марія, - вони наділи мені кисневу маску і дали підписати папірець». Після операції Марія узнала, що вона підписала згоду на перев’язку маткових труб із метою запобігти заплідненню – дітей жінка вже не матиме. Народилася дівчинка вагою 1кг 820 грам. Як і більшість передчасно народжених дітей вона не могла самостійно дихати і потребувала особливого догляду. Лікарі наполегливо пропонували Марії, щоб вона написала заяву про відмову забрати з лікарні дитину – мовляв, вона недоношена і в майбутньому буде тяжко хворіти. Проте прогнози лікарів жінку не злякали. Марія відмовилася писати заяву і сказала, що буде завжди із дитиною. На шостий день до Марії зайшла медсестра і вкотре запропонувала написати заяву про відмову забрати з лікарні дитину. Жінка відмовилася писати заяву. Того ж дня машиною швидкої медичної допомоги дівчинка була доставлена в реанімаційне відділення обласної лікарні. Дитина почала набирати вагу, її загальний стан потроху покращувався. Коли дівчинка важила понад 2 кг, її перевели у відділення патології новонароджених і недоношених дітей. Лікарі навіть обнадіяли Марію - сказали, що дитину можна буде скоро забрати додому. Проте несподівано у дівчинки почало синіти під очима, посиніли губи, її стан погіршився. Маму більше не пускали до дитини - її поклали в реанімацію. Покращення не було і на 59-й день дівчинка померла. Марія була юною і не знала, що можна було направити тіло на медичну експертизу для встановлення реальних причин смерті доньки. Продовження розслідування у другій частині. Назаренко Роман.